Теми рефератів:
Головна

Банківська справа
Безпека життєдіяльності
Біографії
Біологія
Ботаніка та сільське г-во
Будівництво
Бухгалтерський облік та аудит
Видавнича справа та поліграфія
Військова кафедра
Географія
Геологія
Держава і право
Екологія
Економіка
Економіко-математичне моделювання
Етика
Журналістика
Зарубіжна література
Інформатика
Історичні особистості
Історія
Історія техніки
Комунікації і зв'язок
Короткий зміст творів
Краєзнавство та етнографія
Кулінарія
Культура і мистецтво
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина, здоров'я
Менеджмент
Митна система
Мовознавство, філологія
Музика
Педагогіка
Політологія
Право, юриспруденція
Про Москву
Промисловість, виробництво
Психологія
Релігія і міфологія
Решта рефератів
Російська мова
Соціологія
Транспорт
Фізика
Фізкультура і спорт
Філософія
Фінанси
Хімія

Зворотній зв'язок

Реферат: Еволюція ролі держави на ринку ЗМІ


Категорія: Видавнича справа та поліграфія



Таїров А.Р.Прінято вважати, що в радянський час державне регулювання ринку ЗМІ було відсутнє, проте це не зовсім так. У той час не враховувалися закони ринку, але ринок, як сукупність попиту і пропозиції, існував. Правда, регулювався він вельми своєрідно. При низькою роздрібною ціною (2 - 3 копійки за екземпляр) і практично повній відсутності реклами рентабельність газет досягалася за рахунок встановлення державою низької вартості газетного паперу. Мільйони радянських громадян хотіли б регулярно читати такі популярні на той час видання як «Радянський спорт», «Аргументи і факти», «Літературну газету» та інші, але держава з ідеологічних міркувань обмежувало підписку на них. Кожному поштовому відділенню визначалося строго лімітовану кількість підписок на видання, що відрізнялися особливою популярністю аудіторіі.Політіка перебудови і гласності збільшила попит на пресу. За результатами підписки на 1990-й рік, коли вперше в радянській історії можна було вільно підписатися на будь-яке видання, на 1000 чоловік населення в нашій країні доводилося 825 примірників періодики [9, с. 2] (проти 405 в 1985-му році) [1, с. 17], а найпопулярніші газети досягли рекордних у світовій практиці результатів: «Аргументи і факти» - 31,5 млн. прим., «Комсомольська правда» - 20,3 млн. прим., «Труд» - 20 млн . прим., «Известия» - 9,4 млн. прим., при цьому партійні видання втратили до 40% своїх передплатників [1, с. 18]. Ситуація вимагала радикального втручання держави. У результаті 12 червня р. був прийнятий Закон СРСР «Про пресу та інші засоби масової інформації». Цей закон, безсумнівно є проривом і не тільки в сфері правовідносин держави та ЗМІ, вельми своєрідно тлумачив роль редакцій як господарюючих суб'єктів. З одного боку, він визначав, що редакція має право здійснювати виробничо-господарську діяльність на умовах економічної самостійності і господарського розрахунку (стаття 4); монополізація якого виду засобів масової інформації (преси, радіо, телебачення та інших) не допускається (стаття 7) ; має бути визначена частини доходу (прибутку) від діяльності ЗМІ, яка надходить у розпорядження редакції, засновника і видавця (стаття 17). З іншого боку, він зобов'язував засновника визначати (стаття 17) кошти на утримання редакції, зобов'язання засновника і видавця щодо забезпечення належних виробничих та соціально-побутових умов життя та праці співробітників редакціі.Также цей Закон передбачав, що законодавством Союзу РСР, союзних і автономних республік визначається порядок надання засобам масової інформації державних дотацій (стаття 4) [4]. Таким чином, в одних і тих же статтях закону дивним чином сусідили ринкові та антиринкові положення. Але, з точки зору економічного забезпечення свободи слова, закон дозволив багатьом редакціям, що існували раніше в якості внутрішніх підрозділів партійних видавництв, стати самостійними юридичними особами. При цьому головним питанням існування нових ЗМІ були питання економічні. В умовах планово-розподільчої системи виникли проблеми матеріально-технічного забезпечення нових ЗМІ: папір, фарби, поліграфічна техніка та інші необхідні матеріали і раніше розподілялися виходячи їх встановлених державою фондів. А незадовго до початку передплатної кампанії на 1991 рік було оголошено, що ціна на газети та журнали буде різко піднята - можливо, в 3 - 4 рази. Це було пов'язано це з різким збільшенням вартості паперу, друку і послуг пошти. Розрахунок був на те, що еластичність попиту викличе адекватне падіння тиражів популярних видань. Якоюсь мірою домогтися цього вдалося: передплатний тираж всесоюзних газет на 1 січня р. по відношенню на 1 січня 1990 р. становив 64,9%, всесоюзних журналів - 45,4%. [1, с. 29, 41]. Це призвело до необхідності закласти в російський бюджет кошти на дотування ЗМІ, і якщо в 1990-му році на це було витрачено 70 млн. рублів, то в 1991-му - понад 300 млн. [1, с. 35]. Таким чином, антиринкова практика державних дотацій з'явилася практично одночасно з першим нормативним документом, що визначає правовідносини держави та ЗМІ. Проте, до осені 1991 року в країні було зареєстровано 20 000 періодичних видань, з них близько 400 були засновані приватними ліцамі.Безусловно, Закон СРСР «Про пресу та інші засоби масової інформації» зіграв важливу роль у справі створення «четвертої влади» ;. Він скасував цензуру, дозволив приватні ЗМІ та продекларував незалежність редакцій від засновників. Його помилки і недоліки був покликаний виправити російський закон «Про засо...


Сторінка 1 из 5 | Наступна сторінка

Правий куточок
загрузка...